Продовжую попоповнювати свою скарбничку перших страв. Обожнюю найрізноманітніші зупки, а от в моєму блозі їхніх рецептів не так багато, якби мені хотілося. Тож по-маленьку виправлятиму цю ситуацію. Розпочну із зупки, на якій я виросла. Це рецепт моєї мами, вона давним-давно знайшла його в якійсь польській кулінарній книжці. Спочатку її готувала лише вона, потім підключилася і я, тому цей рецепт без перебільшень можна назвати родинним. Для тих, хто не признає перших страв без картоплі прошу таки дочитати цей рецепт до кінця)), адже хоч тут і немає цього овочу, вона надзвичайно смачна.
Інгредієнти. 2,5 літра води, 4 ст. л. рису, 1 цибуля, 1 морква, 6-7 середнього розміру помідорів (підійдуть як морожені, так і свіжі), 300 мл сметани, 1 лавровий лист, 4-5 горошини духмяного перцю, сіль, перець, коріандр, солодка мелена паприка за смаком, кріп чи петрушка.
Цибулю порізати кубиками.
Моркву - соломкою.
Моркву з цибулею викласти в баняк, залити холодною водою, додати дрібку солі, варити до готовності.
Помідори, у мене морожені, розморозити, акуратно зняти шкірку, порізати дрібно. Щоб помідори були більш однорідними можна збити їх блендері. В принципі я так і роблю завжди, просто цього разу забулася і порізала томати. Також вийшло смачно. Якщо у вас свіжі помідори, то їх потрібно обдати кип'ятком та зняти шкірку. Я ретельно мию помідори і кидаю їх на кілька хвилин до овочевого бульйону, виймаю і знімаю шкірку. Таким чином я економлю час на кип'ятіння води тощо.
Кріп порізати дрібно.
Рис промити, поки-що відставити.
До овочевого бульйону додаємо лавровий лист та перець.
Якщо овочі змякли додаємо рис, ретельно мішаємо, щоб крупа не поприставала до дна та стінок каструлі. Варимо 10 хвилин. Тоді додаємо подрібнені чи порізані помідори, додаємо приправ, солі. Довести до кипіння, дати кілька хвилин покипіти. Витягаємо лавровий листок та перець горошком. Тоді додаємо сметану та кріп і також доводимо до кипіння.
Розливаємо по тарілках і насолоджуємося дивовижним смаком, який переносить мене у моє безтурботне і щасливе дитинство.
Найкраще для цієї страви підійде домашня сметана, бо магазинна може утворювати крупинки. У мене якраз не було потрібної тож використала магазину, тож у мене вона вийшла в маленьку білу краплинку.
Цю зупу я, мабуть, готувала найчастіше, адже почала десь ще зі школи, класу 6-7-го. Тепер роблю її рідше, бо переключилася на кремові зупки, втім все ж варто повертатися до родинних рецептів, бо вони надзвичайно смачні та ностальгійні.
Смачного усім життя!
Немає коментарів:
Дописати коментар