Інгредієнти: 150 г кленового сиропу, меду чи патоки, 110 г вершкового масла, 100 г цукру, 400 г борошна, 1 велике яйце, 2 ч. л. кориці, 1 ч. л меленого імбиру, ¼ ч. л. меленої гвоздики, 2. ч. л. какао, дрібка солі, 0,5 ч. л. порошку до печива.
Борошно
просіяти в миску, додати сіль, порошок до печива, какао, приправи, ретельно
вимішати. Спеції – це один з найважливіших складників цього печива. Я
наприклад, замість вказаного в складниках набору спецій даю 1 ч. л кориці і 2 ч. л. приправи до
гарбуза власного виробництва. До речі, її рецепт є у моєму блозі.
Це
печиво краще готувати у кухонній машині, тому пересипаємо суху суміш у чашу
комбайну, вбиваємо туди яйце і перемішуємо насадкою для замісу тіста. Якщо у
вас немає такого помічника на кухні, можна зробити це ложкою чи віночком.
Тоді
легенько виливаємо цукрово-масляну суміш і продовжуємо збивати, буквально
декілька хвилин. Не лякайтеся, тісто буде доволі рідким та липким. Так і має
бути.
Руками
збираємо тісто в кулю і загортаємо в харчову плівку чи кульок. Поставити до
холодильника мінімум на 2 години, у мене стояло 5.
Перш
ніж розкачувати, залишила тісто на 30 хвилин при кімнатній температурі. Від
тіста по черзі відрізати потрібний шматок.
Тонко
розкачати, товщиною 3 мм.
Вирізати з допомогою спеціальних форм різноманітні
фігурки. Звісно, я обрала різдвяну тематику, тому у мене народилися дзвіночки,
ялинки, зірочки, ведмедики тощо.
Пекти
в розігрітій до 200 градусів духовці 7 хвилин. Печуться вони миттєво, тому слід
стежити, аби тістечка не пригоріли.
Ось
і все рідзвяні пряники готові. Впевнена, ви отримаєте задоволення не лише
коштуючи їх, а й під час самого процесу приготування. Адже святкова випічка,
особливо різдвяна, має особливу магію. У вашу оселю миттєво завітає святковий
настрій і неймовірний запах прянощів, який нікого не залишить байдужим.
Смак
тістечок – неймовірний, в міру солодкі і пряні, те що треба до холодної пори
року і запашного чаю чи какао. Якщо вам бракує гострих відчутів, просто додайте більше спецій.
А
якщо у вас в домі є маленькі пустунчики, то процес приготування цього печива
може перетворитися на веселу і цікаву гру. Дітлахи дуже люблять вирізати
печиво, принаймні в моєму дитинстві – це було моє улюблене заняття.
Зізнаюся,
це моє не перше імбирне печиво, пекла його і раніше, втім тоді воно вийшло надміру
пряним, після смакування ним почувала себе вогнедихаючим драконом. А я так не люблю:). Тому після
цього не надто вдалого експерименту, навіть не дивилася в бік цієї випічкиJ.
І тут вирішила спробувати ще раз вже за іншим рецептом, який виявився
ідеальним, тепер пектиму Пеппаркакор щороку. Приєднуйтеся і виJ.
Немає коментарів:
Дописати коментар